Пів року, коли назва вже зайнята,
а в реєстрі цього не видно
Той, хто подав заявку на марку за кордоном, має шість місяців, щоб прийти з нею в Україну — і його заявку рахуватимуть за датою першої, закордонної. Усі ці півроку український реєстр про неї не знає: там ще нічого немає.
Ми порахували по реєстру НОІВ, наскільки це поширено, звідки приходять з такою форою і чи траплялося, що українська заявка була подана раніше — і все одно програла.
Звідки береться фора
Перша заявка — у себе вдома
Компанія подає заявку в будь-якій країні Паризької конвенції: США, ЄС, Швейцарія, Ямайка — байдуже. В українському реєстрі цієї події не існує: НОІВ бачить лише те, що подано в Україні.
Пів року на решту країн
Від дати першої заявки біжить шість місяців. Протягом них заявник може подати в інших країнах і заявити пріоритет — послатися на ту першу дату.
Старшинство рахується назад
Українську заявку з таким посиланням розглядають так, ніби її подали в день першої закордонної. Тому вона старша за все, що подали в Україні за ці півроку, — включно з заявкою, поданою на місяці раніше за неї.
СТ. 4 ПАРИЗЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ ПРО ОХОРОНУ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ · СТ. 9 ЗУ «ПРО ОХОРОНУ ПРАВ НА ЗНАКИ ДЛЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ»
Звідки приходять із форою
Кожен рядок — країна, у якій подали заявку ПЕРШОЮ, а вже потім прийшли в Україну. Колонка «власників» показує, скільки різних компаній стоїть за цими марками: там, де марок багато, а власників одиниці, працює вузьке коло заявників.
Ще 4 000 марок спираються на власну ж ранішу українську заявку — це внутрішній пріоритет, інша історія: там немає жодної закордонної фори, і в таблицю вище такі записи не входять.
Приходять наприкінці вікна, а не одразу
Майже всі використовують вікно повністю: половина заявок доходить до України лише через чотири місяці після першої подачі. Те, що 94,4% укладаються рівно в шість місяців, — не збіг, а межа, після якої пріоритет уже не заявиш.
Скільки таких заявок щороку
Пріоритет заявляють у одній-двох заявках зі ста — це рідкість, а не масове явище. Саме тому його легко не помітити: у щоденному потоці реєстру такі заявки нічим не виділяються.
«Вільно» сьогодні — не обіцянка на завтра
Перевірка показує реєстр таким, яким він є зараз. Чужого пріоритету в ньому ще немає — він зʼявиться заднім числом, коли заявка дійде до України. Ніякий пошук, включно з нашим, цього передбачити не може: даних просто не існує.
Практичний висновок один: після перевірки має сенс не зупинятися, а подати заявку раніше й тримати назву під стеженням. Тоді чужа заявка зі старшою датою не стане новиною через рік — ви побачите її, щойно вона зʼявиться, поки ще відкрите вікно для заперечення.
Чи справді хтось так програвав
Ми пройшли по реєстру й порахували випадки, де українська заявка з тією самою назвою була подана раніше за іноземну, але пізніше за її пріоритет. Таких — 34 на 25 назвах. Це рідкість, і ми не стверджуємо, що кожен такий збіг закінчився відмовою: назви бувають однакові випадково, а класи — різні. Але механізм видно на живих датах.
Чого ці цифри не кажуть
Ми бачимо лише те, що НОІВ публікує у відкритих даних: країну, дату й номер першої заявки. Самої закордонної заявки в нас немає — перевірити, що саме там подавали, звідси неможливо.
Збіг назв у таблиці вище — це збіг рядків, а не доведений конфлікт. Рішення про схожість ухвалює експертиза, і вона дивиться ще й на класи, і на саме позначення.
Заявити пріоритет — законне право, а не хитрість. Ми показуємо, як це впливає на того, хто обирає назву в Україні, і не оцінюємо мотивів жодної зі сторін. Імен сторін у прикладах свідомо немає.
Дані — з відкритого реєстру НОІВ, оновлюються щодня. Це не юридична консультація.